Життя в Америці навчило нас особливо цінувати вечори, коли українці збираються разом. Ми ходимо одне до одного в гості, влаштовуємо сімейні вечори, їздимо з друзями на кемпінг - і майже завжди беремо із собою настільні ігри.

Щоразу після поїздки додому, в Україну, дорога назад до США починалась з першої гри ще до аеропорту - "Як закрити валізу". Одяг, мамині гостинці, подарунки від рідних, книжки й кілька настільних ігор мали якимось дивом поміститися разом. Одяг можна було сильніше притиснути, светр - вдягнути на себе, а коробку з грою шкода було пхати силою. Хотілося, щоб вона долетіла цілою, а не пласкою. Тому зазвичай перемагали ігри.

Ми привозили їх для себе, а потім брали в гості й ділилися з друзями. І щоразу бачили, як одна коробка збирає за столом людей різного віку. Телефони відкладаються, ті, хто щойно познайомився, починають розмовляти, а за столом стає голосно й весело.

Особливо нас тішили ігри, які не просто переклали українською, а придумали й створили в Україні - наші автори та художники. Зі знайомими містами, нашими історіями, жартами й ситуаціями, де нічо не треба пояснювати, а хтось за столом усе одно засміється й скаже:
«Та то ж чисто про нас».

Так і з’явився NICH.GIFT.
Ми захотіли, щоб українські настільні ігри у США більше не треба було чекати місяцями чи просити когось привезти у валізі. Щоб гру для сімейного вечора, зустрічі з друзями, кемпінгу чи подарунка можна було просто замовити - і за кілька днів вона вже була у вас.


Ми віримо, що настільна гра - це не просто спосіб чимось зайняти вечір. Це українська мова вдома, нові маленькі сімейні традиції, багато сміху, трохи шуму й кілька дружніх суперечок — бо правила, звісно, кожен зрозумів по-своєму.
А потім дивишся на годинник і не розумієш, коли вже стало пів на другу. І ще довго після зустрічі хтось згадує вдалий жарт, програний хід чи того, хто весь вечір переконував усіх, що він зовсім не азартний.